Дзеркальний день: 11022011

o_nastik — 11.02.2011 Сьогодні встала о шостій ранку і почала працювать, немов та бджола скажена...
З початку наварила борщу – цілу таку кастрюляку смачного, справжнього борщу на усю родину. Як в отих селах готують: на м’ясі, з капустиною, цибулиною, буряком, з часником, але без шкварок – я їх щось не розумію несправжня я українка!. Густого такого наробила, рясного, щоб аж ложка стирчала! Мої таке люблять – якесь рагу, а не зупа. Але я теж таке їм – мама каже «свиняча їжа».

Потім я нагодувала своїх кошенят, бо вони, наче собаки, такі голодні в ранці, що можуть пальця повідгризати. Далі вони усі четверо видерлися на мене і полягали спати... А мені ж треба справу робить?
Коротше, посиділа я з ними, доки вони замріялися і пішла далі на кухню...

Я помітила, що серед моїх останніх записів намітилася тенденція кулінарної тематики. Бо коли сидиш вдома і дурня валяєшь, то нема про що розказувати: тільки й писанини про те нескінченне «жерло», яке готується цілими днями, а ввечорі приходить родина і зпустошує твої надбання. Невдячне це діло – готувати!
Ще можна про фільми писати, але я не встигаю їх дивитись.

А ще я стала собі нагадувати того чудернацького парубка, який у свому блозі розповідає кожного дня: що він сьогодні з’їв?
Так цікаво – подивіться! http://noname373.livejournal.com/ Він повинен подякувати мені за рекламу...
Складається таке враження, що сенс його життя полягає і пролягає через кухню, де він становить нові й нові рекорди: «Сегодня утром я покушал кашу пшенно-рисовую молочную и поехал в дурдом за таблетками», «Сегодня утром я кушал яичницу с салом и колбасой», «Сегодня утром кушал хинкали, потом днем два раза спал. В обед кушал суп, чуть позже пирог с капустой, ужинал пирогом тоже. Такой день»... Такий хлопець. Кумедний!

Тому мені, як і йому, нема про що розповісти і чим вас зацікавити.
Вчора, наприклад, купила собі крем з витяжкою слизу слимаквів – він загоює рани, розсмоктує рубці, живить шкіру, вбирає зморшки, вугрі тощо...
Буду на собі тестувати це зілля, бо чого ради краси не зробиш?
Але ефект від нього таки є – сьогодні встала вранці, а зморшок під очима нема! Диво!

А ще вчора я бачила бомжів – справжніх!
«О, весна прийшла...», - подумала я, коли страшне, смердюче карагадло прослизнуло повз мене у вагон метро.
Я, звісно, стала чекати на інший потяг, але мені було якось дивно, чому вуйко у формі міліціонера пропустив цю «гидоту» у громадський транспорт, щоб їм там очі повидирало?

Доречі, Шура, який 81 – твоя теорія стосовно відсутності запаху від бомжів узимку мною скасована – ніщо не заважає їм смердіти цілий рік: процес розпаду в них постійний і невиліковний, цим гадючним ароматом можна піднімати мерців з могил! А вчора я була в розпліднику цих тварюк: у переході на метро Дарниця їх нарахувала 4 штуки!

Чому я пишу українською сьогодні? Аби ж хто знав... Так, клепку заїло, вирішила урізноманітнити...

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив