Друзенко

vadymukraine — 18.08.2025 Я у себя в комментах сталкивался с оценкой Друзенко как "этот всепропальщик который предагает сдаться". Писали это люди в общем то хорошие, но не сильно разбирающиеся в вопросе (если бы это написали плохие я бы забанил сразу, ибо плохих убеждать - разубеждать у меня и желания нету).
Не помню, кто именно эту глупость писал, но рекомендую всем почитать что пишет Друзенко - человек, который на войне уже много лет.
И можете считать что я под его словами подписываюсь.

ЯКЩО Б Я МАВ ЗРОБИТИ ВИБІР
Сьогодні Зеленський вірогідно постане перед вибором: повністю втратити Донбас чи повністю втратити підтримку США. Бо Трампу кортить завершити російсько-українську війну, "яка б ніколи не почалась, якщо б він був президентом". Бо ділок Трамп не любить війни. Бо ця війна чим далі більше перетворює Росію з партнера Китаю на китайського васала, а Китай – виклик №1 для американської гегемонії. Бо США сахаються від самої думки на десятиліття загрузнути (бодай іміджево та фінансово) у черговій війні за тисячі кілометрів від американських кордонів. Бо Трамп боїться поразки України, яка стане принизливим ляпасом для Вашингтону. Бо він (як і більшість американських еліт) не вірить, що росію можна перемогти...
Але велике досягнення цієї війни, що історичний вибір робитиме український президент, а не його американський чи російській візаві. Тривала героїчна оборона України зробила нас субʼєктними, що означає: не можна вирішувати майбутнє нашої держави за Україну і без України.
Тому попри всі небезпеки, я б не погодився віддавати путіну неокуповану частину Донбасу. Нові де-факто (але не де-юре!) кордони по лінії фронту – це в якомусь сенсі справедливо. Вони завоювали, скільки змогли. Ми, скільки подужали, втримали. Нова реальність, новий баланс сил в регіоні. Без казок про Леніна, який штучно малював на мапі кордони УСРР та "подарунків" Хрущова. Світ повертається в реальність, в якій територія держав визначається їхньою спроможністю захищати ці території та давати їм раду. До речі, Росія продала Аляску США саме через усвідомлення, що – після принизливої поразки в Кримській війні – вона неспроможна втримати її військовим шляхом.
Справді тривалий і тривкий мир між Україною та Росією можливий лише тоді , коли війна "вигорить зсередини" і у її вогні згорять справжні першопричини кривавого конфлікту: віра московського істеблішменту, що Україна – штучний конструкт та реальна слабкість і неефективність української державності. Щойно ми доведемо путіну та всьому світові, що Україну напевно можна знищити (приміром, ядерною зброєю), але не можна завоювати, бо ми воліємо самі давати собі раду, а не бути проксі-державою, якою керують з чужих столиць, шанси на тривалий мир стануть реальністю.
Під цим кутом зору "прощання з Трампом" може стати другим випробуванням справжності українського суверенітету. Чи дійсно ми готові відстоювати власне право на власне майбутнє, як навесні 2022-го року? Чи дійсно в нас досі є воля згуртуватися заради відсічі агресору? Чи дійсно українська держава та суспільство можуть забезпечити фронт усім потрібним, навіть якщо Америка нас зрадить?
Можливість відповісти Трампу "Thanks, but not" напряму залежить від готовності Зеленського мобілізувати та реформувати Україну. Перетворити націю, яка втомилася від війни і прагне миру бодай і ціною важких компромісів, на народ, готовий битися до останнього, бо вірить у себе і свою справу. Трансформувати країну з корками від люксових авто та переповненими ресторанами на державу з чергами до військоматів. Де гасло "все для фронту – все для перемоги" не цитата з підручників історії, а засадничий принцип функціонування держави.
А якщо ти не спроможний поламати запит на мир за майже будь-яку ціну, якщо не можеш надихнути країну знову битися наче лев, якщо в тебе бюджет наче решето з безліччю корупційних дірок, а можновладці – чи не суцільні ухилянти, тоді здача решти Донбасу – це не питання вибору, це питання часу. Не вірите – спитайте у мешканців Добропілля, які зараз масово евакуюються з рідного міста.
Єдині дієві гарантії тривалого і тривкого миру – сильна та суверенна Україна. Яка ставить українські інтереси понад усе. Яку можна не любити, але не можна не поважати. І на яку краще не нападати, бо буде собі дорожче.
Решта – тактичні маневри, які або ведуть до скорого перемирʼя або затягують війну на виснаження. Яку неможливо виграти, кардинально не змінивши Україну.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив