CtrlСерце

crazyne-zovsim — 17.04.2025 Дуже уважно читайте перше речення)

У стилі світлої дивакуватості та глибокої ніжності.


Коли ніч дихає грибами,
і комп'ютери шепочуть казки,
з'являються ті, що хочуть усе змінити.

І був серед них
один із дуже блискучими думками.
Він сидів на отруйно-світлих грибах
і клавіатурив
так, ніби бився з Долею.
На екрані — нескінченність з цифр
і код, що шепоче:

“Я нарешті знайшов,
як покорити цей світ.
Нарешті всі пересвідчаться.”

Та не всі світи — коди.
Не всі істини — рядки.

У цю мить
поруч впав вітер,
і в ньому був
він — маленький дракончик,
кольору світанку і лаванди,
з очима, що пам’ятали зорі.
“Я прилетів тебе застерегти,” —
мовив він, м’яко складаючи крила.
“Твій код — як замок,
але не кожні двері треба відкривати.”

Хакер замовк.
Він не звик,
що йому відповідають.

А дракончик вже світився
по-іншому —
золотом, рожевістю,
і краплями справжньої сили.

“Ти знову здивований?” —
сміється, але без зла.
“Я маленький.
Мій окрас міняється.
Від природи.
Від правди.
Від тебе.
Хочеш мою силу побачити?”

Тиша, що пахла розетками і весною.

Світ змінюється не кодом.
А за серцем… Хоча час ніхто не відміняв;)

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив