Чому я проти квот для людей з інвалідністю
ibigdan — 24.12.2020 Ті, хто знають мене особисто або бодай раз бачили мене наживо, знають, що я не просто пересуваюсь візком. Вони спостерігали важку спастику і страшенні гіперкінези. В такому стані живи собі на соцдопомогу та радій подачкам випадкових і не дуже людей.Але! У мене батьки - не олігархи, тому на свій хліб з маслом вирішила заробляти сама.
Працюю я з 1998 року. Причому з 2001 року - в адвокатурі, а з 2006 є самостійним адвокатом.
Працюю без роботодавців, змушених приймати мене на роботу лише тому, що маю інвалідність. Понад це, адвокат, у якого я працювала помічником, не захотів оформлювати мене по інвалідності: "Ты что, с ума сошла?! У меня нет на это времени!". Про мою інвалідність він згадав лише раз. Коли я звільнялася. Хотів зробити мені боляче: "Ты никому не будешь нужна!".
Наступні два моїх роботодавці теж не оформляли мене по інвалідності за браком часу. Їм просто був потрібен кваліфікований юрист. І щоразу я отримувала стільки, скільки озвучувала. Тому що для них я була не юристом з інвалідністю, а юристом.
Потім я стала адвокатом і почала отримувати гонорари, які озвучувала клієнтам. І вже я допомагала батькам, а не вони мені.
Після народження Данилка з грошима стало скрутно. І в 2018 році я почала бігати по співбесідах. І добігалася: з 2018 я вела своїх клієнтів і працювала ще на дві контори. І знову ніхто не чичирк про інвалідність.
З кінця 2019 року я веду лише своїх клієнтів і сама формую свою цінову політику.
Не працюючи на керівництво, я заробляю. І слава Богу, достатньо. Моє достатньо включає:
- харчування і всілякі "смаколики";
- реабілітація моя і сина;
- комуналка на трикімнатну квартиру;
- подарунки рідним з приводу і без;
- побалувати маму процедурами з краси та здоров'я;
- посидіти з друзями за кавою і не лише
|
</> |