Блиск і злидні політкоректності
tin_tina — 02.01.2013Чи дуже серед нас грасує ця пошесть, якої так дуже бояться всі просунуті люди? А бозна, мене, принаймні, вже запідозрювали в цій модній хворобі, я ж виправдовувалася, що не стільки політкоректна, скільки просто сварок не люблю, особливо безпредметних. Як на мене, політкоректність – це щось типу «сіно-солома» для тих, хто плутає ліву й праву руку – можна без неї обійтися і ніколи не можна повністю на неї покладатися, бо в потрібний момент забуваєш глянути на той сіно-солом’яний довідник.
А так-то можна жити і за принципом «навпаки». Як одна поетеса-шестидесятниця.
«Я теж була тоді, як то кажуть, «не подаруночок». Суцільний спротив кидав мене у крайнощі. З шовіністюгами я була крайньою знавіснілою націоналісткою, з махровими шароварниками – богемною естеткою, з естетами – правдозвісницею і дзвонарем, із затятими церковниками – богоборцем, а з язичниками – фанатичною християнкою».
|
</> |