Без названия

#Декілька_минулих_життів_тому біжу додому!:)
Вискакую з ліфту і бачу, що вхідні двері моєї квартири геть усі в
пиляці!:)
Ввалююсь в квартиру і прошу синочка:
- Антоне, поки не забула? Будь ласка, вийди прям зараз в під‘їзд?
Витери двері, бо такий пил на них!!!
Пішов мій синочок!:)
Повертається і сміється, аж сльози з глаз!:)
- Мамоооо!:) В нас на дверях простим олівцем написано:
«Звіринець!!!»:)))
- Головне, синку, щоб не - будинок терпімості!!!:)
Скільки тих життів минуло…
Скільки років Антона мого вже нема…
А звіринець все є!:)
Як я могла не придбати новий килимок, якщо на ньому такий
текст?!:)))
Раз вже сьогоднішній вечір став вечіром спогадів, ще
пригадаю!:)
Що я багато років прослужила в якості прикордонника в Донецькому
аеропорту, всі ж в курсі?!:)
В ті далекі часи нас повинні були забезпечувати щомісячними
пайками!:)
Щомісячно ніколи не виходило!:)
Десь раз на рік приїжджала здоровезна автівка з Маріуполю, де був
штаб Донецького прикордонного загону, відповідно, продовольчі
склади!:)
Та ЗА РІК чого тільки не навозили!!!:)
По декілька мішків борошна та круп з цукром!:)
Літрів по десять згущеного молока!:)
Ящиків по п‘ять тушонки!
Та таке інше!:)
В інше входили і банок по п‘ятьдесят тюльки в томатному
соусі!:)
Я завжди відрізнялася рідкісною господарчістю!:)
Тому все-все перачила додому!:)
А інші прикордонники починали цілком успішну торгову
діяльність!:)
Щедро та дешево розпродовували надлишки пайків!:)
Шеф у нас був дуже суворий!:)
Тому торгова діяльність велася до того, як він приїде на
службу!!!:)
Не завжди все складалося успішно!:)
Приїжджає майор еМ, а під дверима підрозділу стоїть 5-10
співробіників аеропортовських!:)
То я сьогодні з апетитом жеру тюльку в томатному соусі!:)
В оточенні своєї придворної зграї!:)
Та голосом майора еМ гаррррчу!:)
- Порозводили тут кооперацію «Прикордонник», блллля!:)))
… Де тепер той Донецьк?
Де тепер той аеропорт?
Де тепер той Маріуполь?…






|
</> |