Без названия

helma — 01.08.2022

Восени чотирнадцятого нам було не до нього. Цього клаптика землі, що за колодязем.
Зовсім не до нього.

Навесні п‘ятнадцятого я вже почала щось там садити.
Трошки.
Прям за колодязем.
А далі з землі стирчали дві старі вишні. Майже засохлі.
Та яблуня. З несмачними яблуками.
І гуляли наші перші кури!:)

У сімнадцятому старі дерева прибрали.
Сусід один!:)
Такий собі!:)
Хитрозроблений!:)
Бо грошей з мене за ті три деревини взяв стільки, начебто у половини села дерева попиляв?!:)
Ще й спилені дерева забрав, ага!:)

А на місці, яке звільнилося, я нафантазувала собі квітник!:)

От у цьому куті аж до дев‘ятнадцятого в мене іриси буяли!
Які переїхали в ірисятник за хатою!:)
А кури переїхали на вигул за сараями!:)

І з дев‘ятнадцятого року в мене з‘явилося злачне місце!:)

Я ж впевнена була, що все правильно сажу?!:)
По фен-шую?!:)
Потім підняла руку повище, ррррізко її опустила, зміряючись з тим, що злаки мої ростимуть по хай-таку!:)

І вже у двадцять другому зовсім стало ясно, що все вийшло традиційно!:)
Х…й как!:)))

Як моя кумася запитувала, коли я вихвалялася своїм тільки що створеним злачним місцем:
- Юльцю??? Аааааа щооо??? Тут тепер завжди тільки ці чагарники і ростимуть???:)

І ростуть же ж!:)
Один в другий повростали!
Суцільна злачна маса якась!:)
Суцільне хЕзЕшо!:)))

А і нехай!!!
Я і таке злачне хЕзЕшо люблю дуже!:)))

Оставить комментарий

Популярные посты:

nerva

Самые выгодные онлайн займы для ваших финансовых нужд

• Ранее
• Архив