28.01.2015 або про відчай

топ 100 блогов vivagor28.01.2015 Я у відчаї. Усім знайомим випромінюю впевненість у нашій перемозі, але насправді настрій маю – нижче нікуди...

  З самої осені наша армія тільки те й робить, що відступає. І це без навали з боку РФ. Допомога сепаратистам, звісно, йде і чимала, але навали немає, є окремі випадки застосування нечислених підрозділів: без комплексного підходу, без координації, без взаємодії у загальному малюнку... Взагалі, дивлячись на дії керівництва держави в тилу, на інформполітику у війні, на новини з фронту, маю песимістичні настрої останнім часом. Неспроможність провести бодай малесеньку результативну наступальну операцію, нехай навіть на другорядній ділянці, свдічить про повний провал у діях військового керівництва. Приказка «вода камінь точить» натякає на майбутню перемогу сепаратистів. Це вони нас точать і поступово змушують відступати: як на Луганщині, так і на Донеччині... І жодного руху у відповідь з нашого боку!
  Звісно, я буду радий помилитися, але сподівання на те, що РФ розвалиться, як свого часу СРСР навряд чи відбудуться. Це невигідно провідним державам світу хоча б з точки зору контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї, а також імовірністю мати справу з купою диктаторів, замість одного... Щодо відновлення територіальної цілісності України, то тут і поготів перспективи тануть. Ще восени вони були, але наразі їх менше з кожним днем. І вина у цьому – виключно на керівництві країни. Щоб нас не ображали, треба бути сильнішими за сусідів! Якщо ця умова не виконується – треба працювати у цьому напрямку. А що у нас? Рюмсання щодо слабкості, демонсторація того як нас ображають і жебрання кредитів. Так безноги каліки випрошують милостиню. І на що ж нам у цьому випадку сподіватися? Подавати – подадуть, але спонсорувати з метою отримання рекордів з бігу – не стануть. Просто спишуть...
  На початку 90-х РФ була слабка, але тим не менше відгризла Абхазію та Південну Осетію у Грузії і щось не видно, щоб ті забрали своє назад... За Чечню і поготів мовчу. А тепер, з огляду на відсутність бажання керівництва країни проводити рішучі реформи, я взагалі не впевнений, що зручні часи для наступу України з метою визволення своїй території, колись настануть взагалі. Імовірність того, що у світі на нас подивляться-подивляться та й плюнуть, поки що зростає. Принаймні, я зворотніх сигналів не бачу. Звісно, я продовжу допомагати армії, але в умовах коли підрозділи спецназу одного з полків тупо виведені в тил, а за дії іншого не чути взагалі, хоча рейкову війну, засідки або полювання на керівництво сепаратистів цілком можна і навіть треба проводити, а їх – геть немає, неабияк пригнічують. Який там приклад Ізраїлю, якщо ми навіть до Грузії не доросли! А грузини за знущання над своїми вояками, повиловлювали і покарали усіх винних, захопивши конкретних виконавців на ворожій території... Відсутність самоповаги ще ніколи не приводила до перемоги. І тавро «тєрпіл» ми навіть не намагаємося змити. Як там сказано у Шевченка? «Зажурилась Україна – така в неї доля». На жаль, так і є... Не тому українців навчають.
  Втім, поки що надія у мене не померла, але факти річ – вперта і їх треба визнавати. Інакше змін не буде...

Оставить комментарий

Архив записей в блогах:
Интересные пертурбации рынка такси мы периодически наблюдаем. Я еще помню те времена, когда такси было средством передвижения для богачей. Уж точно, что до 20 лет я ни разу на такси не ездил ни сам, ни с родителями. Это было не по карману. Потом уже можно было по очень нужной ...
Памятник представлял собой круг из шести детей, водящих хоровод вокруг крокодила. Это был типовой фонтан, аналогичные фонтаны были и в других городах. Например в Воронеже, в Кольцовском сквере. В Днепропетровске, в парке им. Чкалова. А также в Оренбурге. ...
Выбрал сирень показать: Видел в городе почти всех цветов, кроме белой. Знаю, где она растёт, не довелось там проходить. Может, на днях гляну (если она уже не того...) Недалеко от моего дома. Одуваны ещё жёлтые. Крапива) Большое дерево, цветёт не особо пышно - вроде всегда так: ...
Слежу за переговорами в Минске, волнуюсь. Звонит сестра из Харькова, плачет, завидует Луганску-Донецку (офигеть!), умоляет: "Заберите нас к себе!" - "Ну приезжай, чего ты?" - "Нет, заберите вместе с землей, я не хочу жить на Украине!" А тетка, между прочим, оформляет пенсию, хотя не уверен ...
Уважабистые коммунары, а вы этой сверхснежной зимой лопатой снег чистили на парковке и прочих автомобильных тропах? Бросали старую шину на очищенное место, столбили его баклажкой? Или считаете, что чистить снег должен дффоррникк СХМ и лох и весело хохоча занимали чужое почищенное место ...