Великий руський стукач

В культовій кінострічці "Бий в кістку" герой мого улюбленого актора Вуді Харельсона пояснює своєму другові, котрого грає Бандерас, важливий принцип: "Якщо чоловік за життя звів тисячу мостів і один раз взяв у рота, то він не будівельник. Він - хуєсос . "

Людям властиво робити помилки. Гарним людям властиво їх виправляти та не повторювати. Проте є дії котрі ставлять клеймо на все життя. Не помилки, не злочини, - мерзота...

Власне будь який твір я сприймаю лише через особистість автора, тому Пушкін для мене, перш за все, не поет, а сексот. Стукач, котрий втирався у довіру, а потім здавав усіх царській спецслужбі. Бенкендорф, голова внутрішньої розвідки та один з найвпливовіших поплічників Миколи 1-го, тримав арапчика за яйця сталевим хватом.
А той малий жидко був і не проти, бо використовував це для власного зиску.

Пушкін відомий як славетний дуелянт, але не вміючи толком стріляти, завжди уникав смерті через те що був надзвичайно потрібен всемогутньому Бенкендорфу. Напередодні дуелі кожного супротивника дуууже суворо попереджали "люди в штатському" щоб ніхто, ні в якому разі, не влучив у маломірка, бо пиздець...
Таким же чином йому пробачали всі величезні борги, котрі той награвав у карти. Поняття честі було незнайоме цьому бастарду. Як і всі раби він мислив лише критерієм виживання та розваг.

Справжній його зоряний час настав коли декабристи готували своє повстання. Він закладав їх пачками та поодинці. Звісно що він був не єдиним агентом в організації, проте йому довіряли набагато більше за інших (він бо поет, дуелянт, ідеаліст, такий не здатен на зраду ;)).
Цим же пояснюється надзвичайна "інтуіція" писаки, котрий завдяки різним прикметам (то заець вискочив, то кінь розкувався), передчуттям (то срачка, то болячка) та невідкладним справам, уникнув всіх арештів й облав, і зрештою, вийшов сухим з води.

Але поети довго не живуть, тим більш агенти такого рівня. Тому на цифрі тридцять сім з рифмопльота збили хміль...
Для цього спеціально запросили відомого кілера, стрілка та дуелянта Дантеса, котрий спочатку спровокував, а потім і порішив вилупка. Йому щедро заплатили та допомогли покинути росію, а Пушкіна посмертно розкрутили і зробили ще більшою зіркою ніж за життя.
Дантес (котрий до речі став мером свого нового міста) до скону вихвалявся що власному успіху зобов'язаний єдиному влучному пострілу, і хоч йому довелося порішити багатьох, та цей малий був найщедрішим та найлегшим "клієнтом".

Коротше кажучі, яка імперія - такі й "великі" ;))
Можете й надалі вихваляти "свого" "великого" поета кацапи... 
стукачество ж у вас в крові й пошані...