Велика різниця і маленька різниця

olena_kvitka — 31.10.2010 Ніколи ті мами, що живуть разом із батьками, не зрозуміють, що значить бути з дитиною самій. Як би вони не тішили себе ілюзіями "я все сама". Тому що все одно хоча б частину побутових справ можна делегувати. Тому що в перші місяці ти можеш передати дитину комусь в руки і елементарно сходити в туалет... Тому що ти можеш подзвонити комусь із домашніх і попросити купити продуктів... ну, і так далі. Винятки становлять хіба що ті сім*ї, які не розмовляють із своїми батьками, або мають напружені стосунки - хоча я особисто таких не знаю, але знаю, що такі бувають. І тому такі мами не можуть, просто не мають морального права насідати на мене і переконувати, як круто було б зараз народити другу дитину - бо ж маленька різниця у віці це так добре!

Може й добре, для дітей (хоча це теж спірне питання), а для мами? Особливо коли мама сама, а тато часто на роботі до півночі. Я не жаліюсь, я щаслива і мене все влаштовує зараз. Це наш  свідомий вибір - жити у зйомній квартирі в іншому місті, а не в своїй квартирі в рідному. А ще мій вибір полягає в тому, що я не хочу народжувати другу дитину з різницею менш ніж 4 роки. У моїх френдах є неймовірні мами, які мають більш ніж двоє дітей, і/або в з маленькою різницею у віці,  або виховують не одну прийомну дитину без сторонньої допомоги. Але. Я реально оцінюю себе і свої сили, навіть так - наші з чоловіком сили і можливості, і знаю, точно знаю, що з двома маленькими дітьми зараз буде дуже-дуже важко. І тому сумно і навіть достатньо неприємно, коли близькі ж друзі, яких любиш, починають грати одну і ту ж пластинку. При всій моїй неконфліктності і намаганні ухилитись від цих розмов все це перетікає у дискусію на кшталт "мені буде важко!" - "та ну, не мели дурниць, нам же не важко!". Не зрозуміють вони мене. Ніколи. 

П.С. А ще важко годувати тандемом.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив