Українська піцца: самбірський пиріг

kamienczanka — 09.08.2011 І до гастрономічного туризму.


За гастрономією в Україну не їздять: у Францію, може в Італію, та навіть в Таїланди якісь - але не до нас. Та ми й самі кулінарними внутрішніми турами не розбалувані. Місто - їжа, які будуть асоціації?
Надоїдливі тітки з "Київськими тортами" на платформі столичного вокзалу, закарпатський боб-гуляш, мамалига з мітетеями на Буковині, летичівська риба, фразеологізм "Чернівецькі ковбаси" (знайомий з реклам на вантажівках), хотинський хліб (ну це наше, подільське: в Хотині раніше пекли офігезні хлібні цеглинки, а зараз як - не в курсі). Що ще?

borris7 додав: Полтавські галушки, карпатський бануш, бограч з того ж Закарпаття, ніжинські огірки, бички з Бердянська...

Ще є страва на Буковині, з якою стабільно бачусь на весіллях, але назви запам"ятати не можу - щось типу пирога з начинкою з макарон... З ніде не баченого, крім Чернівців - бутерброди "Мальва" і лангоші (угорський фаст-фуд такий собі).

Снятинські копчені кури (швидше особисте, але таких смачних більше ніде не бачив), городоцька згущОнка - теж, в принципі, особисте)))

oleg_sokhatsky згадав чорну зіньківську ковбасу.

pyvasyk_ab пише: пиріг зі слоєного тіста з начинкою з макаронів та курячого фаршу - МАЇНА) а ще на Снятинщині , в Русові на весіллях та похоронах подають пісний борщ з цукрового буряку з квасолею та начику - запечену кулешу(мамалигу) в печі з м'ясом - ніде більше такого не їв, дуже смачно, о!
а ще у Жванці їв цікаві "деруні" - не у вигляді оладок, а у вигляді ковбасок: картопляною масою, з котрої роблять звичайні деруни, просто заповнюють кишечку, роблячи такі собі мініковбаски, котрі потім обсмажуюють - смакота! можуть бути ще і з м'ясом)

vagabondo_str згадав про закарпатські гамбовці.

а, ну так - в Карпатах бринза і будз.


І ще карпатські сирні коники (на смак - сичужний чечіл):


В Пляшевій якось їла вареники з гречаного тіста. При тому, що гречку я люблю, смачною страву б не назвала. Колоритною - ну це може бути.


Думаю, мають бути якісь регіональні м'ясні страви, але от в чому-чому, а в такому я не розбираюся.


В борщах теж не спец.
За цим - в Борщів, ви пам'ятаєте.


Цього вересня постараюся не проґавити :о).


Там все-таки душевно дуже.



Вареники - ну це всеукраїнське.




Овочі-фрукти? А не знаю, чесно :о)


Пиріжки ще регіональні є якісь може? Хоча щоб прям от з географічною складовою в назві, як у Київського торта, - то навряд чи.


Два роки тому про кулінарну складову туризму задумалися у Кам'янці, навіть вибрали десерт - цей ось торт. Але далі презентації справа не пішла, кам'янецькими тортами ніхто не затарюється. Я б і на халяву ці жуткі розочки з маргарину не їла б.

Це все була приказка, а тепер казка


Понесло мене в четвер до Польщі. Мені двічі доводилося користуватися пішим переходом в Шегинях, але лише З Польщі. В четвер надвечір з'ясувала, що перехід В Польщу - це щось несумісне з гідністю людини. Я подивилась на цей цирк хвилин 10 - і рішуче повернулася на Батьківщину. Сідаю в пазик на Самбір.
Поки їдемо Мостиським районом, все ще нічого. За Владиполем почалась Самбірщина і закінчились дороги. Навколо лише ями. І от пазик на ямі підскакує - і на мене щось з даху сиплеться. Підскочив - посипалось, підскочив - посипалось. Їхати довго, десь з півгодини, і все сипеться... Що воно таке - не розберу, темне, крихке. Пересіла на ряд далі - теж сипеться. Придивилася - а це іржа з даху на стрибках опадає. Іржа. Опадає. Уявляєте, так? Закінчилась приказка № 2. %о)


В Самборі до диспозиції три готелі, зупинилась на "Імперіалі" (колишня "Україна") на ринковій площі. Навіть інет для гостей готелю є, безкоштовний і повільний.


Зате види хороші.


(З ратуші - так і ще кращі).

Питання вечері і сніданку вирішив відділ кулінарії в "Барвінку": серед всяких котлет і картопль там був Самбірський пиріг. Місцевий спеціалітет, кругленький колобок з дріжжового тіста - грамів на 200, з них більша частина - начинка.

Слухайте, я б не повірила, якби мені хтось сказав, що поєднання тих продуктів, котрі на нього йдуть, може бути навіть їстивним, не те що смачним. А пиріг реально кльовий. Дедуктивним методом можна надумати собі, що самбірські господині колись поступали так само, як італійки з піцею: що залишилося, намішали до купи - і вийшла нова ситна страва.


Бо колобок з тіста набитий сумішшю картопляного пюре і гречаної каші. Каша, тісто, картопля разом - ну це ж дикунство, ну хто б таке їв? А воно, виявляється, нічого. :о) Коштує в районі 5.60 за штучку, штучкою можна наїстися від пуза (мені вистачало на два прийоми).
Рецепт тут


Це я до чого: будете в Самборі - додайте до історично-культурної програми ще й кулінарну. В цьому щось є :о).

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив