Україна. Весняна вода
ua_travels — 06.05.2011Десь глибоко-глибоко у напівсвідомості ми відчуваємо потребу опинитися біля води, стежити за її течією, зачерпнути долонями прозору вологу і вмитися... Дивись, наче помолодшав. А ще, закинувши вудку, терпляче спостерігати за поплавцем, мріючи про свою золоту рибку. Великодні свята, що майже співпали з травневими цього року , тепла сонячна погода - чим не привід опинитися біля знайомих з дитинства озер, річок, ставків? Та й “Мої” бобри чудово на гарних місцях розуміються.
1.
Блюдця-озерця поблизу Дніпра на острові Муромець, що знаходяться за парком Дружби народів у Києві:
2.
3.
4.
Ці озера, як і сам острів – своєрідний велодром для київських велолюбителів.
5.
6.
Та й не тільки. Табір місцевих рибалок після зими в задовільному стані і чекає на своїх гостей. Все зроблено лагідно, з любов”ю, видно,що слугує рибалкам вже не перший рік:
7.
На відстані 80 кілометрів від Києва, Чернігівська область, Обвідний канал Київського моря. Саме тут, окрім риби, мешкають герої моєї попередньої фоторозповіді - бобри:
8.
9.
Лісове озеро поблизу Київського моря:
10.
11.
Чорні карасі – щойно піймані в озері. Тільки “виловили” їх руками з мулу, озеро зміліло, от і рятуються бідолашні в багнюці. Хоча який-то порятунок, коли чиясь рука їх і звідси дістала?
12.
На південь від Києва – свій колорит. Озеро Липове сховалося в такій глухомані, що знадобилося продиратися до нього через зарослі ніким не чищеного лісу. Зате неляканий чорний карась клює один за одним та й краєвиди – заворожують:
13.
Так виглядає озеро наприкінці травня:
14.
15.
16.
Наприкінці квітня – інша палітра:
17.
Верхів”я розпадку, в нижній частині якого причаїлось озеро Липове:
18.
19.
Місця дивовижної краси; недаремно мабуть знаки - “магічні кола”, на кшталт тих, що ми бачили минулого року на Байкалі. Про них нам розповідали, що то інопланетяни прилітають помилуватися найкрасивішими місцями на Землі:
20.
Украинські ставки… Мене засмучує, що більшість з них зараз з табличками, привішеними на видноті: “Ставок в оренді. Вилов риби заборонено”. Я не проти, але дайте бажаючим можливість за гроші закинути вудку. Адже, для таких, як ми, рибальство – не самоціль, а привід побути біля води в гарному місці, смітити ми не навчені, отже не нашкодимо. Але жодної живої душі поблизу… Лишається лише розвернутися і їхати на пошуки іншого ставка без таблички. Дякувати Богу, такі поки-що ще є.
21.
22.
Але вони, як правило, в зовсім відлюдних місцях – на хуторах, де люди вже не живуть.
23.
Їдучи повз одне із опустілих сіл (“в живих” – лише два двори із колишніх двох сотень ), зупиняємось біля білого в яблуках коня – все ж жива душа та й в такому глухому місці:
24.
Машина в цьому місці – явище рідкісне, та ще й зупинилась біля коника. “Виручати” свого годувальника поспішає Господар. З молотом в одній руці (про всяк випадок) та з відром води в іншій. Переконавшись, що небезпеки немає, розповідає нам про свого Матроска. “Якщо діти в машині є, виводьте – покатає їх Матроска. Мої внуки, коли приїжджають, з коня не злазять”, – усміхається він.
25.
Любить Матроска, коли Господар його своїми руками з цеберка водою поїть . Дід жаліється: “Вже важко цебро підіймати та нічого робити, сам Матроска привчив – тільки з рук пити”:
26.
Обов”язково як-небудь виберемося в гості до коника і його Господаря.
Красуня Сула:
27.
28.
29.
30.
31.
32.
33.
Ставок на захід сонця: тиша, спокій:
34.
35.
|
</> |