Прості й світлі жіночі радощі :-)
hudozhnytsya — 31.10.2010 Чудовічудовічудові вихідні.Вони почалися ще з п’ятниці, а, точніше, ще з минулої неділі, коли ми сім’єю вирішили ще раз нагадати собі про правильні пріоритети, намріяли нових мрій і оновили обіцянки робити одне одного дуже, дуже щасливими… (Оці оновлення обіцянок завжди чудово спрацьовують, до речі. І їх ніколи не буває забагато…) Після них я завжди згадую, що я жінка ггг, перестаю заганятися з роботою і різними проектами й просто насолоджуюся життям, обіймами, смачною їжею, довгими прогулянками, молитвами й розмовами.
Але в п’ятницю потішив якраз робочий результат: нарешті вийшла довгоочікувана книжка «Притулок» Коррі Тен Бум (я про неї ще писатиму окремо). Оскільки я не могла дочекатися суботи й гарної палітурки, то мені зробили чорновий екземпляр просто в білому картоні).
А нова книжка, новий чай (цього разу – «віденський шоколад»), той самий, але такий люблений коханий – ну що може бути краще на вечір п"ятниці? Правильно, смачна вечеря, в якій є тушковані в сметані грибочки...
У суботу сталося те, про що я довго (декілька років) мріяла й молилася: Ігорчик пішов із рекламщиком клеїти великі букви "Автосенс" на свій власний магазин запчастин! Я ж залишилася вдома читати, їсти шоколад, перекладати позаробочі переклади й наводити лад у квартирі.
Переклала все!!! Мені зробили ці замовлення ще перед поїздкою в Європу, а завал робочих і сімейних справ ніяк не давав до цього доступитися. Тому останній клік на «відправити листа» приніс вибух радості.
А ще - отримала в подарунок від коханого саме такий букет квітів, як я люблю… Того вечора він ще й подарував мені чудову вечерю й прибрав так, як мені (натурі творчій і відірваній від землі) навіть у голову би не прийшло.
Неділя – додаткова (о, дякую, дякую, дякую) година сну, гарний лінивий ранок, служіння в церкві, повільна прогулянка містом із переплетиними пальчиками й ногами в шурхотливому листі, смачний обід, знову ж – приготований коханим, довга розмова-мріяння перед картою Європи... Чай зі згущиком, дівчачий клуб, купа опрацьованих фоток для шатера, листи подрузі…
Ну хіба мало причин для вдячності?..
|
</> |