Суть времени

ibigdan — 22.10.2015 Глеб Бабич:

«Кофейное. Про Націю и національність. Білінгвізму та генофонду пост»

Три дня моя работа состоит в основном из ожидания. В один из дней, ожидании, ко мне и пришел сюжет для поста (буквально).

Сижу в киевском кафе, неподалеку от Дворца Спорта. Жду. Тихонечко смакую чашку исключительного кофе (имею дар растягивать ее на час, благо официанты в этом кафе не косятся на военных).

Напротив прощаются два ухоженных, хорошо одетых мужчины. Остающийся заканчивает говорить по телефону. Улыбается мне – лицо доброжелательное, располагающее. Из под шотландского свитера выглядывает «стоечка» с вышиванкой. Заканчивает разговор. Мне - Слава УкраЇні! Героям слава! – Пересаживается ко мне за стол.

Обращаясь ко мне по-украински, задает стандартные вопросы – что, да как, да где, давно ли? Не перестроившись с собственных мыслей, отвечаю ему по-русски. Визави морщится не переставая улыбаться. Спрашивает, почему я, служа в ВСУ разговариваю на неправильном языке.

Вибачаюсь. Кажу, що задумався, не відразу зорієнтувався. Звичайно, розмовляти треба на тій мові, на якої до тебе звертаються.

Ще раз вибачився. Мовляв, практика спілкування не дуже велика - там, де я служу і воюю більша частина говорить російською, так склалося.

Поспілкувалися на мовну тему. Так, треба частіше розмовляти. Так, діти наші будуть розмовляти. Ні, не вважаю, що бійці, що проливають кров, можуть бути українцями "гірше" або "краще" в залежності від мови.
Як - не справжні патріоти? А хто справжній? Ви? А де воювали, до речі? Ніде ... ясно. А чому?

І тут я почув чудовий набір сентенцій, якій по частинах «куштував» у себе на сторінці ФБ та й в "личке". Але який!

Армія у нас поки не правильна. Правильною вона буде тоді, коли прийдуть такі, як він. Він, до речі, вже півтора року займається всілякою військовою підготовкою в компанії таких же патріотів. Так от, прийде час (скоро), коли вони прийдуть скрізь, і в армію в тому числі. І вона стане справжньою і могутньою, тому, що складатиметься зі справжніх патріотів. Які будуть говорити виключно українською мовою, впевнено знати історію України, будуть українцями «душею і серцем», а не вимушено, як ми.

У мене, закипаючого, виникла низка запитань. А що з нами буде? А чому ми не «душею і серцем»? А що таке «справжній патріот»? І врешті-решт - навіщо було чекати? Чому мій опонент не пішов півтора роки тому воювати разом, скажімо, з іншими патріотами-націоналістами? Хоч в армію, хоч у ДУК, хоч у УПА і т.д. Там людям абсолютно нічого не заважало поєднувати війну і національну ідею. Правда, виключною національною педантичністю вони там не страждають. Війна, все таки. Але в іншому - все як Ви кажете.

На що я отримав відповідь, що винісла мені мозок абсолютно.

Ось Ви, я бачу - не зовсім українець, правда? Да кажу. У більшості, звичайно, українець. Але у мене там і росіяни з сербами і татарами дуже сильно побували. Так що полукровка, мій фюрер, вибачте! Але будь я хоч стовідсотково росіянин, англосакс або єврей - ніфіга б моя позиція не змінилася. Я за велику націю, а не за національність.

Він уже взяв себе в руки, зорієнтувався. Розумію Вас, говорить. Готовий навіть прийняти, говорить. Але ви згодні, що українці - основа нації? Ясен пень - кажу. Титульна нація.

Ага, говорить. Раз так, ви повинні зрозуміти. Я ЧИСТИЙ українець. Стовідсотковий. Генофонд нації. Тому - нас треба берегти. Нас таких чистих не так багато залишилося (дивно, на війні стовідсоткових українців, хоч відбавляй - слава Богу, хлопці не знають, що вони недостатньо «чисті»). Ми забезпечимо надалі збільшення частки крові титульної національності в загальном «котлі» нації (як, я не зрозумів - баб тих, хто «недостатньо чистий» дерти будуть?). І коли ми прийдемо, все стане на місця - правильний дух і дисципліна армії, культура, економіка. Тому що, знову таки, ми «серцем, кров'ю і душею».

Ставлю крайній запит. Ось Ви про кров, та про кров. А чого ж тоді Ви цю кров проливати не захотіли? Чого інші «стовідсоткові» це роблять. Чого я «напівкровка» російськомовна це роблю?

Знаєте що сказав, падлюка? Ви ж патріот? Значить повинні усвідомлювати свою місію. Жертовну. Захистити Батьківщину і відійти вбік. Пропустити тих, хто далі на нові висоти її піднімати буде.

Загалом, тут наша розмова почала стрімко підходити до кінця. Я «включив божевільного комбатанта», і тихесенько прошипів, що я контужений, їду з госпіталю на дембель, довідка в лівій кишені. Зараз відірву йому яйця разом з генофондом, і це буде тільки початок процесу.

Ретирувався він як розтанув. Відчувається підготовка. Але настрої мені не зіпсував. Я ж Укроп (в його версії, верогідно - кріп)), що мені зробиться))

P.S. На всяк випадок - громадяни, що у мене в друзях. Якщо серед вас є вмістилища генофонду, а так само «професійні українці» - благаю, відвалить відразу. Без коментарів. А то відірву разом з генофондом, як обіцяв.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив