Про продукти в Канаді

expialidociouz — 27.09.2010 Тутешні з колишнього союзу діляться на дві категорії. Одні стверджують, що в Канаді харчуватися їм обходиться трохи дешевше ніж вдома (Київ/Москва) або так само, а якщо і дорожче, то зовсім трошечки. Інші ж стверджують, що ціни на продукти в Канаді просто космічні. Як не парадоксально, рацію мають усі.

Дохід перших у Києві чи Москві можна назвати високим. Я говорю про програмістів, людей зайнятих у бізнесі і директорів різного ґатунку. Такі люди зазвичай не купують найдешевші продукти. Великі шанси, що вони люблять рибу, гарне м’ясо і камамбер. Овочі та фрукти, якими вони люблять поласувати, вдома вважаються екзотичними і коштують набагато дорожче, ніж місцеві. Ресторани у Києві/Москві переважно є розкішшю, за яку треба доплачувати (і переплачувати). Різні закордонні вина також коштують понад міру суто через факт «закордонності». Незалежно від статків, неукраїнські кухні теж є екзотикою і дешевими їх ніяк не назвеш (подивіться на ціни у меню китайських ресторанів). Крім того, у києвомосковських ресторанах зазвичай малесенькі порції, через що їжу люди з першою групи вважають ще дорожчою.

Друга група є протилежністю до першої. Це люди, у економіці яких ціна на гречку первинніша за індекс Доу Джонса. Вони вміють смажити картоплю і квасити капусту, а якщо роблять котлети, то додають у них хліб. Вони рідко або зовсім не їдять не вдома, і якщо таке трапляється, це переважно заклади без офіціантів. Вони вміють готувати, і більшість їжі вони готують з сирих інгредієнтів, які купують на базарі. Вони ретельніше обирають їжу і можуть пройтись десяток рядів задля того, аби обрати кращий продукт за прийнятнішу ціну.

Отже, прибувши до Канади, перша група відкриє для себе, що лосось справді дешевший, ніж в Україні (і це так), а у китайських чи японських ресторанах можна харчуватися чи не щодня (теж правда), тоді як другі побачать, що ціни на продукти першої необхідності набагато перевищують домашні. Трагедією для них буде відсутність гречки і вдесятеро дорожчий твердий хліб.

Обидві групи не можуть порозумітися, адже перші або не їли субсидований хліб вдома, або не придають цьому значення – адже хліб вони купують рідко і зміна в бюджеті навіть від десятикратного подорожчання ледве помітна. Набагато більше їх хвилюватиме ціна на рибу чи м’ясо. Другі ж ніколи не були у ресторанах до переїзду і не знають, наскільки завищеними були ціни вдома. Та й після переїзду вони продовжують готувати самі, але стикаються з тим, що традиційний для них набір продуктів істотно дорожчий.

Теза про контраст у оцінках залежно від стандартів груп, здається мені, має велику пояснювальну силу. Так, наприклад, з житлом - найнижчий клас житла буде значно дорожчим у Канаді, а прямого еквіваленту хрущовок не буде зовсім. У свою чергу, середнє за канадськими мірками житло буде суперелітним у Києві і коштуватиме величезні гроші (крім того, так само великі шанси того, що прямого еквіваленту не буде).

Повертаємось до продуктів. Далі наводжу цифри. Ціни з найближчого, але не дуже вдалого у плані цін Safeway (в середньому на 10-15% дорожчий від найдешевших супермаркетів):

банани: $1.52/кг (акція)
яблука $2.18/кг (акція)
виноград $2.18/кг (акція)
помідори $2.18/кг
цибуля $2.18/кг
огірок довгий $1.69/шт.
морква $2.49/1.36 кг
картопля $5.99 / 4.5 кг
вареники $3.22/кг
яйця $3.23/18 шт.
хліб для тостів (0.5 кг) $1.29
молоко $3.99/4л
сметана $3.49/750 мл
олія соняшникова $4.49/л
рис $9.99/8 кг
м’ясо (філе: курятина, свинина, яловичина) $14/кг
сіль $1.49/кг

Усі ціни в канадських доларах. 1 канадський = ~0.97 американського

Між супермаркетами може бути різниця 10-15%, якщо акція - до 100%, деякі продукти мають ціну залежно від кількості. Ціни гнучкі. Скажімо, упаковка у 1 кг рису може коштувати стільки-то, але при купівлі мішка 8 кг – удвічі дешевше, 18кг – у три-чотири рази дешевше. Такий механізм діє, наприклад, щодо олії, оцету, арахісового масла, соків, молочних продуктів чи картоплі. Втім, таке не діятиме для яблук чи огірків чи іншого ряду продуктів. Те, що в Україні є екзотикою, тут може бути дешевше в абсолютному вираженні, а звичні для слов'ян продукти будуть екзотикою тут.

Поширена велика тара: можна побачити кетчуп 2 л, олію чи оцет 4 л (найбільші розміри), молоко 4 л (стандартно), масло 1.5 кг, арахісове масло 2 кг. Ви не можете купити одну пляшку пива – бо у мінімальній тарі зазвичай 6 пляшок, часто – 12. Якщо пластівці в Україні зазвичай у пачках 125г чи навіть 75г, то тут менше 400г можете не шукати. Банку коли? Вони йдуть у пачках по 12 шт., а щоб купити їх за гарною ціною, таких пачок треба взяти три.

Поширено також «затарюватись» (stock up). Це означає, що ви можете купуєте їжу, яка не псується у великій кількості, і заощадити таким гроші і час на дорогу. Кухні і холодильники тут великі. Більшість супермаркетів знаходяться на околицях, причому чим далі знаходиться супермаркет – тим він більший і ціни там дешевші. За покупками у абсолютній більшості випадків люди їздять на машині (щодня міським транспортом у Едмонтоні користується близько 10% населення) – після двох упаковок будь-чого по 4 л у вас просто відваляться руки, супермаркет на околиці скоріше за все буде у 40 хвилин пішки, а взимку якщо ви захочете бути єдиною людиною, яка піде до супермаркету пішки, ви просто замерзнете насмерть від холоду.

Люди, в яких нема машини у віддалених місцях не живуть, а живуть скоріш за все біля транспорту чи в центрі. Тоді купувати доведеться у тому, що поряд, а це зазвичай дорожче (і вибір обмежений цим найближчим). З іншого боку, в такому разі не треба платити за машину/страхування/паркування/бензин/тощо, тому можна подумати, що справедливість існує.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив