Падайтє кримським гастініцам на прапітаньє!

oleg_leusenko — 02.05.2014 Вовк Панібрат з ФБ:

В порядних галицьких родинах субота вважається десертним днем. Традиції нада поддержувать, от я і повів любиме сущіство сладким побалувацця. Сидимо ото в тій хіпстерській цукерні, шо між Ратушою і пляцом Міцкевича, кофієм ласуємо. І тут благостну тішину провінціальної сієсти розривають тривожні ноти гарделівського танго. Кохана достає телефон, робить страшне ліцо, демонструє мені ім'я абонента ( Гостінніца. Крим) і включивши громку связь підносить трубочку до вушка. Слєдующі 10 мінут - фєєрія з серії #блядськіхахли

- Ульо, здоровенькі були. - гречно вітаєцця кохана. - А хто ви будете?
- Здравствуйте, Митродора Пилипівна, яхонтова ви наша - начінає ворковать трубка. - Це гостінніца. Ви у нас прошлому году зупинялись, казали шо дуже понравилось.
- "Цезарс Пелес" шо лі? - недоумєває Митродора Пилипівна. - А чого ви аж із Гамерики дзвоните?
- Нє, ми це "Мис Ільїча" з Ай-Даніля. Ви у нас в іюлі минулого года з друзьями приїжджали. На конференцію по м'ясному животноводству. Помните?
- Помню - одвіча кохана. Голос її незамєтно втрачає прівичну бархатність і робицця суровим та холодним. - І гостінніцу вашу, голуба моя, тоже харашо помню.
- Щаз усьо помінялося - бодро рапортує тіліфон. - Практічєскі всьо. І ремонт у нас капітальний, і директор новий, і культурна програма, і ціни очінь ліберальні. А яка в нас кухня, ви будете в восторзі.
- Та я в ньому до сіх пор. Як там той ваш суп називався де волоси з соплями плавали? Провансальський овощний?
- Це не соплі і волоси - обіжаєцця трубка. - Це італійські спагетті і болгарський йогурт. Гурмани очінь хвалять.Ви просто до екзотіческіх страв не привикли.
- А отой перепечений чорний хліб, з котрого я перед від'їздом наліпила коників і який Тузік з помойки їсти гнушався, це шо по вашому? Крутон по-лімбургські?
- З хлібом накладочка вийшли, пєкаря вже звільнили, душа моя - жебонить гостінніца. - Приїжджайте, ми вас хорошо кормить будем. Ніякої екзотіки, всьо традіционне. Бульйончик любите? А рибний супчик? А який наш повар борщик готує з сметаною і пампушками. А жарєна рибка, а шашлички, а грибочки. А погрєб у нас який. Луччі кримські вина.
- А настоящі є? Вальдуеро, шаблі, ріоха?Ну темпранільйо ілі негро пуркаре на крайній случай?
- Найдьом. Для вас всьо найдьом. У нас персонал обучений - найде, охладить, принесе. Хоть на пляж, хоть в номер, хоть в басейн.
- Так в Криму ж води нема, який басейн?
- Є вода, не слухайте пропаганду. У нашої гостінніци свій резервуар є. І цистерни. Даже опрєснітєль купили. Води хватить.
- А єслі не одна приїду - тоже хватить?
- Канєшно, мілая моя, бєзусловно. - (заінтєрєсовано) - А скільки ше вас буде?
- Ну - мила хіщно ухмиляється. - Є тут два мальчіка, тоже із животноводства. Но, вони, понімаєте, не такі як всі. В одному номері жити хотять, але чули шо у вас тут опасно.
- Ой та не смотріть ви ті кієвскі канали - возмущається гостінніца. - Там же сплошна пропаганда, кажуть шо у нас фашизм і срєднєвєков'є. У нас тут курорт, ми люди толерантні, всьо понімаєм. У нас папа діректора гей. І шофьор Коля тоже гей. А Дьомушка, наш спеціаліст по десертам вопше на Казантіпі морду краснодарскому діджею набив за якого-та італьянця. Та шо Дьомушка. У нас тут міністр одної автономної республіки два раза в год на нєдєлю з новим мальчіком приїздить. Прєдставляєте?
- Прєдставляю - вздихає кохана. - А потом він оставляє мальчіка в номері і папа діректора з шофьором і Дьомушкою його поочєрьодно жарять і відправляють на шашлик.
- Шо ви, як можна - ужасається трубка. - Чілавєка на шашлик.
- А так-то не та автономна республіка - облігчьонно вздиха кохана. - Тогда не страшно. Але ж у вас там воєнний режим, нє? Чечени з калашніковими, вертольоти, танки.
- То не у нас, то в городах - слєгка нєрвним голосом переконує рецепція. - А у нас тихо, як в мавзолєї. Охрана по периметру пляжа стоїть і перед готелем форпост. Надьожний контінгєнт.
- Огранічений?
- Да, но надьожний. Сплошні ветерани.
- Севастопольської оборони?
- Ага, воєнні. - (сривающімся голосом) - Ви ж приїдете, да?
- А расценкі в вас які?
- Триста гривень - і буде вам оллінклюзів на високий сезон. Хароша пропозиція, да?
- Хароша. Но 300 це як то мало. Як нащот п'ятисот?
- Лєгко, мілая моя. Ми вам такий номер організуєм. Тілівізор на всю стєну, балкон з відом на бухту, лічний масажист, нєдєля бесплатного фітнесу, екскурсія по городу на БееРДееМі...
- Беру - соглашаєцця кохана. - Як нащот задатка? Тища гривень підійде?
- Да, канєшно - радостно верещить тєлєфон. - Внє всякого сомнєнія.
- От і добре. Щаз сообщу вам номер свого щота і можете переводити.
На іншому кінці дроту западає тривожна мовчанка. Через дві хвилини слабий голос потєрянно інтересуєцця:
- Номер ВАШОГО щота?
- Звісно мого - з достоїнством одвіча любімая. - Ви мене тут одриваєте од дєл, зовете в зону воєнних дєйствій, кушати суп з соплями, пить дощову воду, жить под снайперським пріцелом і одним дахом з развратними госчіновніками і ізвращєнцем, котрий не пойми чим взбиває зефірний крем для десертів, платите мені за це жалкі 500 гривень в день і навіть не хочете проавансірувати мені білєти? Так не годицця, ви несамовито непослідовні. Ага, вот моя приватбанковска карточка...
Связь обриваєцця.
- Странні люди - скрушно констатує кохана. - За год еволіціонували з бундючних і наглих кацапів до воспитаних і услужлівих турків, а на дєнєжний вапрос і далі реагірують як зажравшіся совки. Де логіка?
- Нема - одвічаю я по хвилинному размишлєнію. - Це - Восток, о діамант моєї душі. Дєньгі там всігда були больним вапросом ібо за духовність не платять, а більше вони ні хєра не вміють.
Сонце повільно ховається за кам'яниці продовжуючи нєбрєжними мазками розставлять засмагу на дєццкіх личках і цілувать обнажонні руки та плечі панянок. В аромат сухого городського каменю та лежащого на столі букета тюльпанів незамєтно вплітаєцця єлє вловима нотка мокко. З відкритого вікна кав'ярні поволі снуються пурпурові нитки гарделівського танго.
Кохана мєдлєнно допиває кофій і замислено дивицця вдаль, вочевидь розважаючи об загадочній та непостіжимій душі Востока...

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив