My Big Fat Greek Visit

kamienczanka — 17.06.2011
Пам'ятаєте останні кадри сьомого сезону "Хауса"? Бдищ-бдинц-бам - і острови, і пальми, і море, оппа.
(На даному кадрі море тривожно насувається на берег, аааааааа).


Я тут собі теж таку несподіванну і різку зміну сценарія днями влаштувала.



Взагалі-то в мене правило - влітку я нікуди не їжджу, бо влітку спека,а я її не виношу, ну тобто абсолютно, взагалі.


Тим більш я влітку не їжджу на море - на море я їжджу глибокою осінню або взимку, о, це по-моєму.


Але тут на Чіптріпі підвернулося чотири дні на грецькому півострові Халкідікі, 211 євро за дуже добротний сінгл зі сніданками, переліт, трансфер і страховку - ну я і полетіла.
Повернулася вчора увечері - і до цього часу все ще не зрозуміла: що це було?


Тут так: Греція - чи не єдина країна світу, про яку в кожного європейця в голові вже є набір картинок і стереотипів. Треба погуглити, звідки ростуть ноги в ідіотського і неправдивого вислову про "В Греції все є" (там дуже багато чого немає), але не в цьому річ. А в Олімпі, акрополях, форумах, зевсах і інших афродітах. Європа росла звідси, це її колиска - і я чесно вважаю, що оцей сором'язливий дуаль-юніон (ну ніби ж родичка всій Європі Греція, ну як її покинеш) і є ЄДИНОЮ причиною Греції в шенгені.


Бо те, що я бачила протягом цих чотирьох днів, ідеально вписувалося в стереотипний образ зовсім іншої країни - Албанії.

Я вам не скажу за всю Елладу, але за Халкідікі говорити можу точно: брудніші узбіччя тільки на Шрі-Ланці (в нас чистіше, ура, ми виграли!)

А це дорога до КТЕЛ (тобто автовокзалу) Халкідікі в Тессалоніках в дощ. Що, не думали про таке?
Муахаха, хоча троянди навколо ВСІХ автострад - це кльово і гарно.


(дивний кадр як підтвердження тезису про всебічне трояндове царство навколо навіть віддалених гірських серпантинів).

Транспортне сполучення на Халкідіках можна пояснити нетутешнім за допомогою чотирьох літер - о, ж, п, а. Розставте їх по порядку самі, а я культурна і не матюкаюся. Залізниці немає, автобусів ДУЖЕ мало, всі вони запізнюються вже навіть на старті. Автостанція в Неа Калікратії міститься в якійсь забігайлівці, розклад написаний фломастером і майже нечитабельний. Думаєте, ну і що, зайдемо в інфоцентр, візьмемо там карти і буклети, посидимо в інеті, а працівники нам самі розклад прогуглять? Муахаха три рази, ніяких інфоцентрів для туристів на Халкідіках помічено не було. Карт не було навіть при готелях.

А з інтернетом взагалі смішно. Заходжу в інет-кафе. Питаю, скільки в них інет. 2 євро година. Гаразд, за 10 хвилин скільки з мене? 20 центів. Я перепитала - точно20? Працівниця невпевнено поглянула на господаря (він, як і переважна більшість греків від середнього віку і вище, виявився волосатим, товстим і зайнятим тим, чим займається 99% греків у віці 30+ - себто він сидів біля свого закладу в тіньку і курив. Це народний звичай греків і майже всіх грекинь теж) - грек підтвердив, 20 центів. Ну гаразд, баба з воза, хоча мало б бути 33. От вам маленька історія про... ну самі додумайте про що.


А це колоритні і сповнені романтизму вузенькі вулички у центрі головного університетського міста Балкан і другого мегаполіса Греції - (Те)Салоніків.


Звичайно, все від кута зору залежить - за спиною в цей час не так і страшно. Але ключове слово вже прозвучало: це Балкани. Це колишня Туреччина.

Відомий факт - найбільше в світі пам'ятників Тарасу Шевченку. Найбільше в Західній Європі має бути пам'ятників Яну ІІІ Собєському - я б була європейцями, я б буквально понатикувала штампованих Янів на кожному перехресті. Бо хай поїдуть у Грецію і подивляться, від чого їх звільнив польський шляхтич в 1673 р. під віднем.


Ну і ще один фактор - православ'я. Коли кажуть, що балканські слов'яни самі лінькуваті люди Європи, не вірте. Греки теж у цьому чемпіони. Так що не в національності справа. Справа в конфесії.


Через конфесійну спорідненість - а може, через казна що інше - на Халкідіках більшість туристів з Росії.
От вам дві картинки: молода пара з дитиною наближається до перехрестя з автостанцією в Калікратії. Чоловік (груди на розпашку, на грудях хрестик) першою справою робить так - підходить до типової такої грекині (типова доросла грекиня, як і її товарка з Вірменії чи Болгарії, майже завжди у траурі) і по складах виразно питає:
- Вы го-во-ри-те по-рус-ски?
Далі мені доводиться як малій дитині пояснювати йому крок за кроком алгоритм купівлі квитка в Салонікі (головне питання - "А как ему сказать, куда мы едем? Ни черта ж не понятно"). Дружина в цей час ніяк не може зрозуміти, чому в них не приймають долари.

Дві росіянки середнього віку прийшли на пляж вранці. Там працівник якраз зайнятий розставлянням лежаків і розкриванням пляжних парасольок. Вони кричать до нього:
- Мааладой челавек, а маладой челавек!
Той не звертає уваги - бо не розуміє. Росіянки голосно обурюються такому поганому сервісу.


На зворотньому рейсі велетенський боїнг був вщент забитий людьми з не менш велетенськими чемоданами. У кожного на руці була "фенечка" з Афону або Метеор. Охі-охі, як кажуть греки (себто "ні-ні, якщо буквально:о)).


Так от ще про православ'я (на фото новий храм в Неа-Калікратії).
Якщо ви думаєте, що галичани чемпіони з виставляння капличок по куткам, ви помиляєтесь. Греки їх переможуть на раз.



Дорогами їдеш - і весь час трапляються такі майстерні-магазини з продажу капличок. (В рейсовому автобусі переді мною сиділо дві інтелігентні росіянки, одна запитала іншу - Ой, а зачем они строят такие маленькие церквушки?). Каплички побільше стоять біля магазинів чи торгових центрів, чи заводів. Чи лікарень.


Каплички меншого розміру стоять біля багатьох приватних будинків (лебеді теж стоять. В питання любові до диких - в будь-якому сенсі - лебедів греки солідарні з буковинськими селянами, які розбагатіли на виготовленні весільних суконь).


І переважна більшість храмів в Халкідіках буде саме що православною.


Цілий оберемок таких от храмів (деякі виросли на місці античних базилік) в Салоніках включено у список світової спадщини ЮНЕСКО.


Путівники люблять порівнювати Салоніки з Константинополем і Равенною. Насправді все трішки не так: вони схожі на дуже обдерту Равенну - і Аланью. До Стамбулу, дійсно величного і над-значимого міста, Салоніки все-таки не доростають.


А місцеві мозаїки безумовно шикарні, але в значно гіршому стані за равенські. Равенна - це суцільний ах, в Салоніках захват буде стриманіший.


Хоча є і плюс - всі-всі-всі юнесківські об'єкти Салоніків є абсолютно безкоштовними (і при всіх є ще й цивільні безкоштовні туалети - в місті-міліоннику з абсолютно східним менталітетом це потрібна річ).


І в усіх можна фотографувати - крім цієї церквиці Миколи-сироти з XIV ст.


Не можна так не можна, я стараюся поважати дикі правила в таких випадках - тому всередині я й не намагалася знімати. А цей кадр - він зроблений зовні через відкрите вікно.


Загалом в Салоніках дивитись - не передивитись. Пам'ятки грецької епохи, періоду іконоборчества, Візантії, Порти...


Мені ж традиційно найбільше подобається Рим (фрагмент арки Галерія).


Поруч мавзолей Галерія, він же Ротонда св. Георгія (306 р.). Дуже кльова штука, вражає.


Тим більш, це самісенький центр (бо багато пам'яток розкидано по всьому місту - а воно не маленьке).


Єдине "але" - якраз коли я була в Салоніках, транспорт ходив аби як, на вулицях були шалені корки - в Греції тривали забастовки.


Ось якраз намети мітингувальників біля символу міста, Білої башти.


Намети не заважають за 3 євро відвідати музей у башті і піднятися на неї як на оглядовий майданчик.

Греція виявилася зовсім-зовсім іншою, ніж я сподівалася.


З паршивим розкладом транспорту, з черешнею по московським цінам, з моцарелою по цінам вдвічі вищим за московські (з смачною місцевою фетою, це правда), з монополією на сірники (нє, шенгенська країна з монополією на сірники, що, серйозно?), з по-турецьки велетенською кількістю знедолених бездомних котів і собак, з нескінченими магазинами "ШУБЫ", з мачо-ідіотами, котрі за давнім грецьким звичаєм купують спортивну тачку-кабріолет, ставлять туди дешевий сабвуфер і врубають на всю дурь фігову музичку. Глухий, дратуючий ббум-ббум-ббум чути за кілометр. Були б в мене на балконі якісь горщики з квітами, жбурляла б їх в цих егоїстів без смаку.


З їжею взагалі я не розібралася, якщо чесно. Мусакас з консерви за 3 євро виявилася вдвічі смачнішою за вдвічі дорожчу мусаку в кафе. Абрикоси шикарні. Айран майже такий же смачний, як в Стамбулі (ну зрозуміло чому...).



Природа? Греки розводять змій і запускають їх в поля. Спеціально. Боряться з мишами (кажу ж - лінтюхи).

Гори і море просто скрізь. Щоб побачити, які ж Халкідікі кльові (бо вони мальовничі), треба тікати з туристських Калікратії, Муданьї чи Касандри на Ситонью або Афон (не на гору - туди навіть комарих не пускають, не те що кішок чи жінок).


Урануполі (він же Уранополіс) вразив в саме серце - тут було найлагідніше море в моєму житті.


Хоча власне пляж в Калікратії значно кращий (більший, пісок, а не валуни). Зате в Урануполі на пляжі стоїть отака візантійська башта. А в Калікратії тільки кіоски з напоями.


Квітів багато - з деревами тут туго, квіти компенсують відсутність парків у нашому розумінні.


На Халкідіках все заточено під бюджетного і масового туриста.


Особливих архітектурних шедеврів чекати не слід - сучасна грецька архітектура підпорядкована Мамоні і практичності, вона навіть страшніша за хати українських скоробагатьків. Пам'ятки ж давніших часів зовсім не такі масові, як можна було подумати.

Резюме? Розкішна, прекрасна Хорватія не вимагає від українців віз. Хорватія краще. :о)

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив